Важливі новини щодня — додайте «Експерт» в улюблені джерела Google
Учені виявили в геномі сучасної людини сліди двох раніше невідомих людських популяцій. Одна з них передала свою ДНК практично всім Homo sapiens, а інша відокремилася від предків людини близько 1,8 мільйона років тому і може бути пов’язана з Homo erectus.
Про це повідомляє Live Science.
Дослідники проаналізували понад 500 повних геномів людей із різних регіонів світу. Для цього вони розробили новий метод, який дозволяє знаходити генетичні сліди давно вимерлих предків без використання викопної ДНК.
За словами співавторки дослідження Прії Мурджані з Каліфорнійського університету в Берклі, людський геном зберігає інформацію про попередні покоління навіть тоді, коли їхніх решток не залишилося.
Спочатку новий метод успішно розпізнав фрагменти неандертальської та денисівської ДНК. Після цього вчені знайшли сліди ще двох невідомих людських популяцій.
Перша з них залишила генетичний внесок у всіх сучасних людей. Науковці вважають, що змішування відбулося в Африці понад 50 тисяч років тому ще до великої міграції Homo sapiens за межі континенту. Частка цієї ДНК становить приблизно від 0,5% до 1% сучасного людського геному.
Дослідники припускають, що цією загадковою популяцією міг бути Homo heidelbergensis, який жив в Африці та Європі приблизно від 700 до 200 тисяч років тому. Водночас остаточно підтвердити це поки неможливо.
Ще цікавішим виявилося відкриття другої, значно давнішої генетичної лінії. Її сліди знайшли лише у жителів Океанії. За оцінками вчених, ця популяція відокремилася від предків сучасної людини близько 1,8 мільйона років тому.
На думку дослідників, носієм цієї ДНК міг бути Homo erectus. Вони припускають, що спочатку ця давня популяція схрещувалася з денисівцями, а вже потім її генетична спадщина потрапила до Homo sapiens. Однак через нестачу генетичного матеріалу Homo erectus ця версія поки залишається гіпотезою.
Дослідження також показало, що фрагменти ДНК невідомих популяцій найчастіше зустрічаються в ділянках геному, пов’язаних з імунною системою та обміном речовин. Науковці припускають, що ці гени могли допомогти давнім людям краще пристосовуватися до нових умов життя.
Автори роботи наголошують, що еволюція людини була значно складнішою, ніж вважалося раніше. Замість окремих ізольованих гілок людства вони дедалі частіше бачать мережу популяцій, які протягом сотень тисяч років розходилися, мігрували та неодноразово схрещувалися між собою.
