Коли дитина лякається сирени або вибухів, автоматичне «не бійся» не завжди допомагає їй заспокоїтися. Психологи радять не заперечувати страх, а пояснювати ситуацію простими словами та діяти по-різному залежно від віку дитини.
Найменші діти ще не можуть повністю зрозуміти, що означає повітряна тривога, зате добре реагують на поведінку дорослих. Якщо батьки говорять спокійно та залишаються поруч, дитині легше впоратися зі страхом.
Для дітей до п’яти років особливо важливий фізичний контакт. Їх можна обійняти, взяти на руки або тримати за руку дорогою до укриття.
Сам похід у безпечне місце можна подати як звичну послідовність дій без нагнітання. Дитині також можна дати улюблену іграшку, щоб переключити її увагу та зайняти руки.
У віці від шести до дванадцяти років діти вже хочуть розуміти, що саме відбувається і наскільки це небезпечно. Відповідати на такі запитання радять чесно, але без подробиць обстрілів, які можуть налякати ще більше.
Школяру можна пояснити, що під час тривоги родина йде в укриття, бо там безпечніше. Не варто показувати дитині відео з наслідками ударів або детально описувати побачене дорослими.
Допомогти може й невелике практичне завдання. Наприклад, дитина може взяти наплічник із водою або зібрати необхідні речі. Це дає їй можливість зосередитися на конкретній дії замість очікування небезпеки.
З підлітками потрібен інший підхід. Зовнішня байдужість чи роздратування не обов’язково означають, що вони не бояться, тому знецінювати їхні переживання словами «ти вже дорослий» не варто.
Натомість із підлітком можна заздалегідь домовитися про чіткий алгоритм: куди він має йти під час тривоги, що взяти із собою та як зв’язатися з батьками, якщо члени родини перебувають у різних місцях.
Звернути особливу увагу варто й на поведінку дитини після завершення небезпеки. Тривалі проблеми зі сном, надмірна потреба постійно бути біля батьків або, навпаки, помітне відсторонення можуть свідчити про сильний стрес.
У такій ситуації дитину не варто сварити за поведінку чи змушувати «взяти себе в руки». Батькам радять звернутися за консультацією до психолога, зокрема шкільного.
Після тривог також важливо наскільки можливо повертати звичний режим дня. Регулярний сон, прийоми їжі, прогулянки та спокійні вечірні заняття допомагають зберігати передбачуваність повсякденного життя.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
