Звичайне погладжування собаки може допомогти організму легше переносити стрес, і тепер цей ефект підтвердили фізіологічними вимірюваннями. Учені перевірили пульс, серцевий ритм і активність мозку 64 власників собак та виявили, що після контакту з улюбленцем організм слабше реагував на наступне стресове випробування.
Спілкування із собаками давно пов’язують із покращенням настрою та відчуттям емоційної підтримки. Однак дослідники з Університету Інсбрука вирішили перевірити, чи здатен звичайний фізичний контакт із домашнім улюбленцем впливати на роботу нервової та серцево-судинної систем.
Для експерименту запросили 64 власників собак разом із їхніми тваринами. Учасників спеціально поміщали в ситуації, які мали викликати психологічне напруження, а потім порівнювали реакції їхнього організму за різних умов спілкування з улюбленцями.
Добровольці виконували завдання з математики та загальних знань, але відповідати потрібно було за лічені секунди. За процесом спостерігала людина, яка давала виключно негативні оцінки, створюючи додатковий психологічний тиск.
Учасникам також повідомляли, що їхні відповіді записуватимуть для подальшого оцінювання. Поєднання обмеженого часу, критики та очікування сторонньої оцінки мало посилити стресову реакцію.
Після випробування кожен учасник проводив п’ять хвилин у приміщенні зі своїм собакою. У першому випадку люди могли вільно гладити тварину, а в другому собака перебувала на короткому повідці, який не дозволяв до неї доторкнутися.
Учені вимірювали частоту серцевих скорочень і варіабельність серцевого ритму. Одночасно за допомогою електроенцефалографії, або ЕЕГ, вони реєстрували електричну активність головного мозку.
Ці показники дозволяють оцінювати фізіологічну реакцію людини на психологічне навантаження. Дослідники прагнули встановити, чи існує вимірювана різниця між перебуванням поруч із собакою та безпосереднім фізичним контактом із нею.
Під час стресових завдань організм учасників реагував передбачувано. Частота пульсу збільшувалася, варіабельність серцевого ритму зменшувалася, а на електроенцефалограмі спостерігали зміни мозкової активності.
Крім фізіологічних показників, погіршувалося й суб’єктивне самопочуття добровольців. Це підтвердило, що використані завдання справді створювали психологічне напруження.
Найцікавіший результат стосувався впливу погладжування тварини. Спочатку вчені припускали, що фізичний контакт із собакою допомагатиме організму швидше відновлюватися після пережитого стресу.
Однак експеримент не підтвердив помітного прискорення такого відновлення. Натомість дослідники виявили іншу особливість: люди, які перед наступним випробуванням могли погладити свого собаку, демонстрували слабшу фізіологічну реакцію на новий стрес.
Зокрема, у них фіксували нижчу частоту серцевих скорочень порівняно з учасниками, які не мали можливості торкатися тварини. Також спостерігалася вища варіабельність серцевого ритму, що може свідчити про кращу адаптацію організму до навантаження.
Відмінності виявили й під час аналізу роботи головного мозку. У людей, які гладили собак, стрес спричиняв менш виражене пригнічення активності альфа-хвиль, зареєстрованих за допомогою ЕЕГ.
Альфа-хвилі пов’язані з певними станами мозкової активності, зокрема зі спокійним неспанням. Зміни їхніх показників під час психологічного навантаження допомогли дослідникам оцінити вплив контакту з твариною.
Водночас простого перебування поруч із собакою виявилося недостатньо для отримання такого самого ефекту. Учасники, чиї улюбленці залишалися на короткому повідці без можливості фізичного контакту, не демонстрували аналогічного послаблення стресової реакції в такому самому обсязі.
Науковці припускають, що саме дотик відіграє особливу роль у взаємодії між людиною та домашньою твариною. Погладжування може бути одним із механізмів, через які спілкування із собакою позитивно впливає на фізіологічний стан власника.
Проте результати не означають, що будь-який контакт із собакою гарантовано зменшує стрес. В експерименті взяли участь лише 64 добровольці, більшість із яких становили жінки, тому висновки потребують перевірки на ширших групах людей.
Крім того, дослідники не змогли повністю відокремити вплив самого дотику від інших чинників. Зокрема, певну роль могли відіграти рухи рук під час погладжування, які також є частиною фізичної взаємодії з твариною.
Окреме питання полягає в тому, наскільки подібний ефект зберігається за інших обставин. Наприклад, результати лабораторного експерименту не дозволяють автоматично стверджувати, що погладжування собаки однаково допомагатиме перед іспитом, співбесідою або іншою складною подією.
Водночас спостереження показали, що навіть п’ятихвилинна взаємодія з улюбленцем може впливати на подальшу фізіологічну реакцію людини. Важливою виявилася не лише присутність тварини, а саме можливість до неї доторкнутися.
Вплив домашніх тварин на організм людини досліджують і в інших експериментах. Зокрема, науковці також вивчали гормональні зміни під час взаємодії власників із домашніми котами.
Протягом місяця дослідники спостерігали за спілкуванням людей із котами та виявили позитивний зв’язок між їхніми гормональними показниками. Він стосувався окситоцину — гормону, який бере участь у формуванні соціальної прив’язаності та пов’язаний із відчуттями близькості й ніжності.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
